19 січня 1989 року
Сонячно, вітряно, t=-4°C, снігу немає. Київська область, Тетіївський район, діброва біля с.Денихівка
На краю лісу спостерігав зграю щиглів, які зчинили шум що було чути на велику відстань. Ця зграя тримається тут майже всю зиму, бо вдосталь корму, великі зарослі лободи, лопуха, кропиви. В снопі сіна, який я приніс у ліс ще осінню для зайців багато мишей і вони скоро зовсім розточать його. Прийшовши до годівниці я підсипав корму і спостерігав як повзики набивши дзьоби соняшниковим насінням летіли ховати ховати його в різні хованки. І за яких небудь 15-20 хвилин в годівниці нічого не залишилось.
26 березня 1989 року
Сонячно, вітер t=+6°C, Листяний ліс (Діброва)
Самці зябликів після співу час від часу злітають на землю і пасуться. Скльовують стеблинки дрібної трави яка зеленим ковром вкриває лісову підстилку. Земля біля борсучих нір вся вкрита ритвинами ямками, це борсуки ночою рили землю в пошуках солодких корінців, бульб, цибулин, личинок хрущів та інших комах. Після кожної ночі земля перед норами вкрита свіжими ямками.
28 березня 1989 року
Сонячно, вітер t=+8°C, Подорож по лісах перелісках, луках, чагарях біля сіл Стадниця і Високе
Вранці захвативши все необхідне я вирішив поподорожувати по лісах і полях далеко від свого села. Спочатку мій шлях проходив по полі попід селом Високим. І перше що я побачив це величезну зграю дроздів деряб що кормились на лузі, вона нараховувала 50-70 особин. На ставі біля с.Стадниця спостерігав 4 пари крижнів. В лозняку яким були зарощі берега ставу я виявив у старому сорочому гнізді кладку сірої неяситі 8 матово білих яєць. Самка насиджувала кладку. В гнізді крука на краю березової посадки виявив три щойно з’явившихся на світ пташеняти.
30 березня 1989 року
Сонячно, безвітряно, t=+13°C, листяний ліс
На осиці спостерігав зграю омелюхів що кормилась сережками. Вперше в цьому році вилізли з зимових прихистків вужі. З трьох вивішених мною у лісі синичників заселено два. Один польові горобці другий пара великих синиць.
11 квітня 1989 року
Безвітряно хмарно, t=+15°C, діброва
Повилазило більшість комах. Лазять жуки, мурахи, літають комарі, мошки. На ставу в повний голос виводять свої рулади жаби. На деревах граба, клену, берези, верби появились молоденькі листочки. Біля гнізда крука спостерігав поєдинок круків з канюком. Повітряний бій продовжувався всього 3-4 секунди але і цього хватило щоб канюк поспіхом втік з гніздової території круків. На вечірному небі спостерігав кажанів.
Дивна поведінка самця косулі
Одного серпневого дня під обід, ми з товаришем гнали через поле у ліс корови. Раптом з лісу що знаходиться від нас на віддалі 300м вискочив самець косулі і побіг назустріч, ми завмерли. Добігши до корів на 10-20м він почав то підстрибувати до них то знову відстрибувати. Так продовжувалось 1-2 хв після чого самець повернувся і погнав до лісу свідки вибіг і зник в кущах. В самця були красиві роги з трьома відростками.
7 серпня 1989 року
Незвичайна “кузня”
Восени, в період дозрівання волоських горіхів у садах, часто можна зустріти великих строкатих дятлів, які прилітають сюди щоб ними поласувати. Саме один із таких дятлів і понадився літати на горішню яка росте на моєму подвір’ї. Спочатку коли опліддя добре держало горіха, він ласував ними прямо на дереві. Розклює, середину виїсть а пуста шкаралупа так і залишається висіти на дереві. Але пройшов час, горіхи дозріли і від дотику падали додолу. Ось тоді дятел і знайшов вихід з положення. На електричному стовпі що стояв недалеко зробив собі “кузню”. Це була видовбана в стовпі щілина яку часто роблять дятли для роздовбування ялинових шишок взимку. Цікаво що в нашій місцевості дуже мало а то й зовсім немає хвойних лісів.
Пригода з зайцем
Одного серпневого ранку ми з товаришем неквапно йшли по дорозі що пролягала попід лісосмугою. З іншої сторони сторони дороги простяглось поле кормової капусти. Раптом з лісосмуги вискочив русак і погнав нам назустріч. Ми чекали що він трохи пробігши зіскочить з дороги але цього не відбулось. Заєць продовжував бігти прямо на нас і коли він опинився біля нас на віддалі витягнутої руки я нагнувся ніби збираюсь вхопити косого за вуха. Заєць рвонувся вбік і прошмигнувши в нас між ногами шаснув у лісосмугу. Ми ошарашені дивною поведінкою зайця продовжували стояти, коли з того місця де появився русак вискочило двоє чорних бездомних дворняг і мовчки побігли по заячому сліду. Ми їх підпустили поближче і змусили відмовитись від погоні за сірим.
Валентин Касянчук (нар. 1973, с. Денихівка, Київщина) — педагог, дослідник природи, фотограф. З дитинства захоплювався природознавством і фотографією, у шкільні роки на основі споглядання околиць свого села вів “Щоденник спостережень у природі” (1989–1993). За освітою — вчитель біології та хімії, усе життя присвятив викладанню у школі. У щоденнику відчувається уважний погляд школяра, який намагається зафіксувати стан природи рідного краю у період оприявлення наслідків Чорнобильської катастрофи.
Фрагменти із “Щоденника спостережень у природі” були відібрані сином Валентина – Касянчуком Андрієм